Навіщо Україні потрібне нове законодавство щодо виконання рішень

Нещодавно Міністерством юстиції України було підготовано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів», який був затверджений Урядом України та зареєстрований у парламенті 5 червня під номером 3609. Хоча документ містить деякі позитивні ініціативи, він вже викликав занепокоєння як у професійній (Відкрите звернення Асоціації правників України), так і серед міжнародних експертів. Важливим є те, що проєкт закону не забезпечує комплексного вирішення системних проблем, які існують у системі виконання не перший десяток років, що підтверджується численними порушеннями Статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що стало причиною рішень Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) стосовно України, а також не вирішує проблеми неправомірного впливу та корупції у виконавчій системі. Особливу стурбованість викликають запропоновані Мін’юстом регуляторні ініціативи, спрямовані на встановлення більш суворого контролю за приватними виконавцями через перевірки та застосування дисциплінарних важелів, звуження повноважень органу самоврядування приватних виконавців – Асоціації приватних виконавців України, та водночас дискримінація приватних виконавців відносно Державної виконавчої служби.

Згідно з офіційною статистикою Міністерства юстиції України, у 2019 році на примусовому виконанні знаходилось 796,8 млрд. грн, в той час як за той самий період було стягнуто лише 20,7 млрд. грн. Загальна сума неповернутих боргів за рішеннями судів в 2019 році становить більше однієї чверті ВВП України. Це також свідчить про те, що відсоток примусового виконання не перевищує 2,6% на рік. Більше половини згаданої вище заборгованості за судовими рішеннями в розмірі 796,8 млрд. грн. відноситься до державних органів, у тому числі державних підприємств.

Реформа системи виконання судових рішень розпочалася в 2016 році, коли було створено «змішану» систему примусового виконання, шляхом запровадження додаткових стимулів для державних виконавців і започатковано нову професію приватного виконавця. З моменту початку роботи в 2017 році приватні виконавці продемонстрували значні результати. Наведена офіційна статистика свідчить про те, що результати діяльності приватних виконавців у перерахунку на суму стягнутої заборгованості є в 5 разів кращими порівняно з результатами Державної виконавчої служби. Для порівняння, у 2019 році двісті тридцять діючих приватних виконавців стягнули 4,2 млрд грн, тоді як 4472 державні виконавці, підпорядковані Міністерству юстиції, стягнули 16,5 млрд грн за той самий звітний період.

Як наголосив Комітет міністрів Ради Європи (далі – КМ РЄ) в рамках процедури нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ, прийнятих щодо України, найбільше занепокоєння, як і раніше, викликає відсутність дієвих кроків для вжиття відповідних інституційних, законодавчих та інших практичних заходів. КМ РЄ закликав українську владу дотримуватися взятих на себе політичних зобов’язань щодо досягнення швидкого прогресу в реформі системи виконання. Зокрема, Комітет, «з огляду на необхідність розробки та прийняття комплексного законодавчого пакету», закликав Верховну Раду України включити до свого порядку денного напрацювання повного системного нормативно-правового забезпечення у сфері виконання судових рішень та рішень інших органів. Крім того, державним органам було запропоновано «співпрацювати з міжнародними партнерами, включаючи Світовий банк, Міжнародний валютний фонд та Європейський Союз» щодо реформи системи виконання.

У той же час, серйозні недоліки інституційної організації та розвитку нової професії існують і досі, зокрема (i) недостатня незалежність приватних виконавців, (ii) необмежені дискреційні повноваження Мін’юсту стосовно приватних виконавців; (iii) обмежений обсяг повноважень приватних виконавців, що забороняє примусове виконання стосовно або на користь державних органів та установ; (iv) відсутність дієвої автоматизованої системи блокування та списання коштів із банківських рахунків; а також (v) відсутність ефективних заходів, які стимулювали б боржників виконувати свої зобов’язання добровільно та своєчасно.

З огляду на необхідність підтримувати рішення Комітету міністрів Ради Європи, слід розробити комплексний механізм вирішення проблем для справжньої реформи виконання судових рішень. Таке рішення повинно передбачати справжню широку дискусію та діалог представників юридичної спільноти, бізнесу та інших користувачів послугами, професійних асоціацій, науковців, а також міжнародних та місцевих експертів.

Початком такої дискусії може стати розгляд у Верховній Раді України вищезазначеного законопроєкту №3609 (Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів) та проєктів законів №3726-3729 (Проєкт Закону про виконавче провадження, та проєкти законів про внесення змін до Кримінального кодексу України, Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення), підготованих Асоціацією приватних виконавців України у співпраці з юридичною спільнотою України, банками, бізнесом, громадськими організаціями, науковими колами та міжнародними партнерами. Зазначені проєкти враховують європейські стандарти та кращі практики в розвинутих європейських країнах. Важливо зазначити, що цей законопроєкт враховує рекомендації КМ РЄ стосовно групи справ ЄСПЛ Іванов проти України, Бурмич та ін. проти України, які, серед іншого, пропонували забезпечити інституційну «незалежність» виконавчої служби від політичної впливу з боку держави.

Як вже неодноразово відзначали українські та міжнародні спостерігачі в минулому, відсутність вирішальних дій стосовно постійної структурної проблеми невиконання судових рішень матиме негативні наслідки для економіки та фінансової системи України, інвестиційного клімату, довіри до сектору правосуддя та інших установ та суспільних структур в цілому.