Важливість застосування гендерно-чутливого підходу в перехідному правосудді

Програма USAID «Нове правосуддя» у партнерстві з Українською Гельсінською спілкою з прав людини та Міжнародним центром перехідного правосуддя (ICTJ) організувала серію вебінарів з питань перехідного правосуддя, які є наразі нагальними для українських реалій триваючого військового протистояння. Перші чотири вебінари стосувались питань кримінальної відповідальності та захисту прав людини під час періоду перехідного правосуддя.

Заключна серія з двох навчальних вебінарів для представників органів державної влади, місцевого самоврядування й громадських організацій відбулась 14 та 21 липня 2021 року. Для обговорення були запропоновані теми по впровадженню гендерно-чутливого підходу при формуванні політики перехідного правосуддя й ролі громадських організацій в адвокації такого підходу.

Під час цих заходів лектори звертали увагу учасників на те, що саме гендерно-чутливий підхід допомагає краще зрозуміти, як впливає на постраждалих скоєне насильство в залежності від їхньої гендерної приналежності. Учасники також розглянули питання важливості пристосування (адаптації) до національного контексту стратегій перехідного правосуддя з тим, щоб постраждалі від сексуального й гендерно-обумовленого насильства під час конфлікту могли не замовчувати його на прикладі Південної Африки.

Під час обговорення з учасниками навчання викладачі звернули увагу на те, що часто в контексті обговорення про гендерні аспекти перехідного правосуддя обмежуються лише досвідом жінок щодо порушень прав людини в збройному конфлікті і, як правило, зводять ці порушення лише до сексуального насильства. У той же час досвід чоловіків нерідко не розглядається крізь гендерну призму. Багато питань у слухачів виникло й щодо проблем при доведенні фактів сексуальних та гендерно-обумовлених злочинів, пов’язаних із конфліктом, коли йдеться про притягнення винних до кримінальної відповідальності. У цьому контексті важливо враховувати складність отримання речових доказів, висновків судово-медичної експертизи безпосередньо після вчинення злочину та коли пройшов значний час після насильства. Викладачі наголосили на тому, що це потребує комплексного підходу, оскільки такі злочини часто мають масовий характер і розслідуються в межах схеми злочинів, скоєних за обставин збройного контролю території, на основі характеристики поведінки відповідних військових підрозділів, що має підтверджуватися різними джерелами доказів. При цьому необхідно, щоб заяви окремих постраждалих узгоджувалися із встановленими схемами злочинів, які також підтверджуються й іншими доказами.

Крім того, на вебінарі обговорювалося питання репарацій за сексуальне та гендерно-обумовлене насильство. Лектори звернули окрему увагу на те, що стратегії репарацій повинні не тільки охоплювати безпосередні наслідки злочинів і надавати компенсації постраждалим, але ще й мати трансформаційний ефект, тобто фокусуватися на тих соціальних факторах, які сприяли вчиненню насильства. При аналізі викликів під час впровадження стратегій надання репарацій постраждалим від сексуального й гендерно-обумовленого насильства і їхнього трансформаційного впливу, слухачі ознайомились з прикладами Колумбії, Східного Тимору, Мексики, Марокко та Косово.

На завершення вебінару учасники обговорили важливість ролі громадських організацій у документуванні інформації щодо порушень прав людини, включаючи випадки сексуального та гендерно-обумовленого насильства під час збройного конфлікту, адвокації та підтримки постраждалих від таких порушень, а також моніторингу застосування політик правосуддя перехідного періоду для кращого забезпечення прав людини.

Оскільки збройний конфлікт на території України все ще триває, теми підняті під час шести вебінарів з питань перехідного правосуддя покликані допомогти представникам державного сектору та громадянського суспільства знаходити ефективні підходи у забезпеченні підтримки громадян, що страждають в результаті конфлікту.

 

Схожі повідомлення