КОДЕКС СУДДІВСЬКОЇ ЕТИКИ: ЧИ ПОЧУЮТЬ СУДДІ?

Статтю опубліковано на сайті видання “Юридична газета

. Автор: Тетяна Пашковська

В Києві презентували Коментар до Кодексу суддівської етики. Документ покликаний допомогти суддям у формуванні високих стандартів поведінки, що сприятиме підвищенню рівня довіри громадян до судової влади. Під час презентації члени ВРЮ, ВККС та РСУ обговорили важливість дотримання суддями етичних стандартів при відправленні правосуддя та вироблення єдиних підходів до застосування приписів кодексу в діяльності установ судової влади.

Ще у 2014 р. Радою суддів України було створено робочу групу з-поміж чинних суддів та науковців, яка за підтримки USAID провела глибинне дослідження практики застосування міжнародних стандартів у сфері суддівської етики, проаналізувала поточну практику притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Україні, а також ідентифікувала проблемні питання щодо розуміння та однакового тлумачення положень Кодексу суддівської етики як членами дисциплінарного органу, так і суддям. Текст Коментаря до Кодексу суддівської етики став результатом такої масштабної діяльності та був схвалений до видання рішенням Ради суддів України 16.02.2016 р.

І соцмережі перевірять…

В оновленому Кодексі суддівської етики вперше викладено вимоги до позасудової поведінки судді, обсягу та змісту присутності в соціальних мережах, його обов’язку цікавитися майновими інтересами членів родини, заборонено позапроцесуальне спілкування судді з учасниками процесу та з одним із них у відсутності іншого, а також заохочено спілкуватися із представниками ЗМІ. Ці питання раніше не отримували належної уваги в українській правовій системі, тож судді зіштовхнулися з проблемою її правильного розуміння та виконання. Саме тому виникла необхідність розробки Коментаря до Кодексу суддівської етики, поради, приклади та рекомендації якого стали б орієнтиром для суддів у визначенні власної незалежної поведінки та були б інструкцією до дії у випадках, коли у судді виникають сумніви з цього приводу.

Незалежний!

Важливу роль у формуванні стандарту незалежності та безсторонності суду відіграє практика ЄСПЛ. У прецедентних рішеннях за ст. 6 ЄСПЛ, які визначають стандарт незалежного та неупередженого суду (справи «Кемпбелл та Фелл проти Сполученого Королівства», «П’єрсак проти Бельгії», «Морріс проти Сполученого Королівства» та ін.), зазначено, що загальна формула незалежності суду вимагає його незалежності від виконавчої влади та від сторін. Вимога безсторонності (неупередженості) суду частково перетинається з принципом незалежності, зокрема незалежності від сторін у справі. При цьому незалежність є необхідною попередньою умовою для об’єктивності.

Без будь-якого впливу!

Відповідно до Кодексу, суддя повинен бути не просто вільним від будь-якого невідповідного зв’язку, упередженості або впливу, він повинен бути вільним від цього в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду.

Рішення за мною!

Крім того, згідно з документом, суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, а також бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Варто відзначити, що наразі значно зменшено внутрішньокорпоративні ризики впливу на суддів, оскільки були звужені повноваження голів судів, які втратили фактичні важелі контролю за дотриманням суддями трудової дисципліни. Також було введено автоматизовану систему документообігу, яка здійснює розподіл справ між суддями за принципом вірогідності (ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Рішенням КСУ від 11.03.2011 р. №2-рп/2011, про яке вже згадувалося у коментарі до ст. 1, було визнано неконституційною редакцію ст. 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 13.05.2010 р., згідно з якою остання отримала право витребувати від суду копію всієї судової справи, розгляд якої не закінчено, оскільки такі повноваження цього органу не передбачені ст. 131 Конституції України та можуть здійснюватися лише судами апеляційної чи касаційної інстанції.

Презумпція законності

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України, а тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Цю норму можна охарактеризувати як презумпцію законності судових рішень. Вона є важливою гарантією незалежності суддів при прийнятті рішень. З цього конституційного положення випливає, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, визначений згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, у зв’язку з чим суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

Не порушуй етики…

Суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх видах своєї діяльності (як у професійній, так і у приватній). Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті у процесі резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.